Гайворонська міська рада
Гайворонський район, Кіровоградська область

Історія міста

Місто Гайворон розташоване на лівому березі річки Південний Буг. Утворилось від злиття трьох сіл – Гайворона, Струнькова, Ташлика. Поблизу міста виявлені поселення трипільської (ІІІ тисячоліття до н.е.) і черняхівської (ІІ-V ст.н.е.) культур. В 1960-61 рр. досліджено Гайворонське поселення VI-VII ст., яке вважається одним із центрів чорної металургії давніх слов’ян. Виявлено 25 залізоплавильних печей, залишки напівземлянкового житла, виробничий інвентар, прикраси, побутові речі, кераміку тощо.

Перша писемна згадка про поселення над Бугом датується 1752-м роком. Тоді було виділено землю для церковних потреб. Як пише Ю.Сіцінський, у 1753 р. було збудовано дерев’яний храм і освячено на честь Святого Іоанна Предтечі. У 1889 р. споруджено нову цегляну церкву.ХЇрам Святого Іоанна Предтечі

У ХІХ і початку ХХ століття Гайворон, Струньків і Ташлик входили до складу Хащуватської волості Гайсинського повіту Подільської губернії. Жителі цих сіл були кріпаками. У 1869 р. пруський підданий           Вільгельм Дистель на Південному Бузі спорудив греблю і млин, а в с.Ташлику – стельмашню, де виготовлялись вози, колеса та сільгоспінвентар. Млин був дерев’яний, але в 1903 р. він згорів. У 1904 р. збудовано кам’яний млин. Борошно було високого гатунку, тому з 1904 до 1914 р. відправлялось до царського двору.

Щодо назви міста. Існують такі версії. Перша. Слово «гайворон» складається з двох коренів «гай» і «ворон». Маючи старослов’янське походження, «гай» означає бережись, а «вор» розуміється, як злодій, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон – це бережись непроханих чужинців.

Друга версія. Гайворон знаходиться на межі лісостепової і степової природних зон, де знаходиться багато гаїв. У них гніздяться птахи і, зокрема, ворони. Із словосполучення «гай» і «ворон» могла виникнути назва населеного пункту.

Третя версія. На Прибужжі водяться такі птахи, як граки. Їх ще називають «гайворони». Можливо, від цієї назви і дали ймення поселенню. До речі, цей чорний птах є на гербі міста.

Розвиток поселенню дала вузькоколійна залізниця, яка була прокладена у 1897 році. На околиці с.Струнькова збудували вокзал, паровозне депо, залізничні ремонтні майстерні. Збільшувалась кількість жителів. Залізничній станції дали назву «Гайворон». Першим промисловим підприємством був винокурний (спиртовий) завод. Належав він пану О.Чарновському.

У 1917 р. створюється ревком, який дбав про охорону підприємств і проводив експропріацію поміщицьких земель. Під час громадянської війни Гайворон окуповували австрійські війська, армійські підрозділи армії Денікіна, захоплювали на невеликий проміжок часу озброєні загони отаманів Григор’єва, Зеленого, Волинця, Марусі, Левченка, Клименка, Махна та ін.

6 березня 1920 р. під час першого зимового походу армії УНР було звільнено від більшовиків Гайворон і Хащувате. Відзначилась 1-а Запорізька дивізія Гулого-Гуленка.

Радянська влада встановлена у травні 1920 р. Відновлюється робота підприємств, функціонують школи, лікарня, бібліотека.

У 1924 р. відкривається школа фабрично-заводського учнівства, сільбуд, хато-читальня. Вживались заходи щодо ліквідації неписьменності.

У 1923 р. в Україні проведено адміністративно-територіальну реформу. Гайворон, Струньків і Ташлик увійшли до складу 

Хащуватського району. У 1926 р. в цих населених пунктах проживало 6368 громадян.

Під час примусової колективізації утворились колгоспи «Червона зірка», «Червоний промінь», імені Чубаря. Взимку 1932-1933 рр. спалахнув страшенний голод. Виснажені і опухлі люди вмирали на полях, вулицях, долинах і в лісах.

У 1938 р. села Струньків, Ташлик і посьолок «Пролетарій» було об’єднано в селище міського типу Гайворон. 19 квітня 1949 року президія Верховної Ради УРСР віднесла Гайворон до міст районного підпорядкування і перетворила селищну раду у міську. До них у 1959 р. приєднано і село Гайворон.